Перші очисні споруди в Києві з'явилися у 1898 році на території колишнього монастиря Святого Миколая, розташованого на правому березі Дніпра. Вони були побудовані для очищення стічних вод від будинків на Крещатику. Стічні води трубами підземної каналізації надходили до очисних споруд, де проходили механічне і хімічне очищення. Очищена вода виливалася в Дніпро, а осадок утилізувався як добриво.
У 1906 році ще одну очисну споруду побудували на лівому березі Дніпра, неподалік від моста Патона. Ця споруда обслуговувала житлові будинки та промислові підприємства на лівому березі.
У 1930-х роках було побудовано дві великі станції очистки стічних вод: Дніпровську і Деснянську. Дніпровська станція розташовувалася на правому березі Дніпра, в районі Гідропарку. Вона обслуговувала центральну частину міста та мала продуктивність 150 тисяч кубометрів на добу. Деснянська станція, з продуктивністю 100 тисяч кубометрів на добу, розташовувалася на лівому березі Дніпра, в районі Троєщини і обслуговувала промислові та житлові райони на лівому березі. Обидві станції використовували біологічний метод очистки стічних вод, заснований на використанні мікроорганізмів.
У 1950-х роках були побудовані ще дві станції очистки стічних вод: Оболонська і Подільська. Оболонська станція розташовувалася на правому березі Дніпра, в районі Оболоні. Вона обслуговувала нові житлові масиви на правому березі та мала продуктивність 200 тисяч кубометрів на добу. Подільська станція обслуговувала історичну частину міста та мала продуктивність 50 тисяч кубометрів на добу.
У 1960-х роках було розпочато будівництво найбільшої станції очистки стічних вод в Києві та однієї з найбільших в Європі – Бортницької. Ця станція розташовувалася в районі Бортничі. Вона обслуговувала весь місто та мала продуктивність 1,2 мільйона кубометрів на добу. Станція побудована за сучасним проектом, що включає механічне, хімічне та біологічне очищення стічних вод, а також спалювання осаду і виробництво електроенергії. Будівництво станції було завершено в 1978 році.
Сучасний стан очисних споруд та каналізаційних трубопроводів в Києві характеризується як неудовлетворюючий. Більшість станцій очистки стічних вод застаріли, зносилися і не відповідають сучасним екологічним нормам. Крім того, обсяг стічних вод перевищує проектну продуктивність станцій, що призводить до зниження якості очищення і забруднення Дніпра. На 2024 рік більше 40% стічних вод в Києві не проходять очищення і скидаються в ріку без обробки. За даними експертів, близько 70% трубопроводів зношені, що призводить до регулярних аварій, свідками яких стають кияни щотижня. Ці каналізаційні трубопроводи вимагають повної заміни або капітального ремонту.
Дніпро - четверта за довжиною ріка Європи, яка забезпечує водою близько 65 відсотків населення України. На жаль, Дніпро знаходиться на межі екологічної катастрофи через скидання неочищених стічних вод, будівництво гребель, водосховищ та інших факторів. За даними Рахункової палати, у поверхневих водах Дніпровського басейну в 2023 році виявлено 161 забруднюючу речовину, серед яких кислоти, луги, мінеральні солі, нафтопродукти та пестициди.
Ситуація ускладнюється з кожним роком, через розширення приватної житлової забудови на березі Дніпра, від якої в ріку скидаються неочищені стічні води. Одиниці домогосподарств мають європейську автономну каналізацію типу AQUATEC, а встановлені заощадженням біосептики, біопроцесори та інші типи локальних очисних споруд вітчизняного виробництва, в основному, просто не працюють. Таким чином, автономна каналізація, передбачена законодавством для будь-яких об'єктів при відсутності централізованого водовідведення, не рятує ситуацію з силу відсутності законодавчої бази і контролю.
У 1906 році ще одну очисну споруду побудували на лівому березі Дніпра, неподалік від моста Патона. Ця споруда обслуговувала житлові будинки та промислові підприємства на лівому березі.
У 1930-х роках було побудовано дві великі станції очистки стічних вод: Дніпровську і Деснянську. Дніпровська станція розташовувалася на правому березі Дніпра, в районі Гідропарку. Вона обслуговувала центральну частину міста та мала продуктивність 150 тисяч кубометрів на добу. Деснянська станція, з продуктивністю 100 тисяч кубометрів на добу, розташовувалася на лівому березі Дніпра, в районі Троєщини і обслуговувала промислові та житлові райони на лівому березі. Обидві станції використовували біологічний метод очистки стічних вод, заснований на використанні мікроорганізмів.
У 1950-х роках були побудовані ще дві станції очистки стічних вод: Оболонська і Подільська. Оболонська станція розташовувалася на правому березі Дніпра, в районі Оболоні. Вона обслуговувала нові житлові масиви на правому березі та мала продуктивність 200 тисяч кубометрів на добу. Подільська станція обслуговувала історичну частину міста та мала продуктивність 50 тисяч кубометрів на добу.
У 1960-х роках було розпочато будівництво найбільшої станції очистки стічних вод в Києві та однієї з найбільших в Європі – Бортницької. Ця станція розташовувалася в районі Бортничі. Вона обслуговувала весь місто та мала продуктивність 1,2 мільйона кубометрів на добу. Станція побудована за сучасним проектом, що включає механічне, хімічне та біологічне очищення стічних вод, а також спалювання осаду і виробництво електроенергії. Будівництво станції було завершено в 1978 році.
Сучасний стан очисних споруд та каналізаційних трубопроводів в Києві характеризується як неудовлетворюючий. Більшість станцій очистки стічних вод застаріли, зносилися і не відповідають сучасним екологічним нормам. Крім того, обсяг стічних вод перевищує проектну продуктивність станцій, що призводить до зниження якості очищення і забруднення Дніпра. На 2024 рік більше 40% стічних вод в Києві не проходять очищення і скидаються в ріку без обробки. За даними експертів, близько 70% трубопроводів зношені, що призводить до регулярних аварій, свідками яких стають кияни щотижня. Ці каналізаційні трубопроводи вимагають повної заміни або капітального ремонту.
Дніпро - четверта за довжиною ріка Європи, яка забезпечує водою близько 65 відсотків населення України. На жаль, Дніпро знаходиться на межі екологічної катастрофи через скидання неочищених стічних вод, будівництво гребель, водосховищ та інших факторів. За даними Рахункової палати, у поверхневих водах Дніпровського басейну в 2023 році виявлено 161 забруднюючу речовину, серед яких кислоти, луги, мінеральні солі, нафтопродукти та пестициди.
Ситуація ускладнюється з кожним роком, через розширення приватної житлової забудови на березі Дніпра, від якої в ріку скидаються неочищені стічні води. Одиниці домогосподарств мають європейську автономну каналізацію типу AQUATEC, а встановлені заощадженням біосептики, біопроцесори та інші типи локальних очисних споруд вітчизняного виробництва, в основному, просто не працюють. Таким чином, автономна каналізація, передбачена законодавством для будь-яких об'єктів при відсутності централізованого водовідведення, не рятує ситуацію з силу відсутності законодавчої бази і контролю.
