Перші спроби створення каналізаційної системи в Харкові відносяться до XVII століття, коли місто було козацьким поселенням. У 1656-1659 роках в міжріччі Лопані та Харкова (на місці сучасної Університетської гори) була побудована Харківська фортеця. Для відведення стічних вод з фортеці були прокладені канави, які виводили їх у річку Лопань. Це була перша примітивна система каналізації в Харкові, яка не забезпечувала ні очищення, ні дезінфекцію стічних вод, а лише їх видалення.
У XVIII столітті Харків став важливим адміністративним, торговельним і культурним центром Слобідської України, а в 1805 році тут був заснований перший у Україні університет. Проте, незважаючи на це, стічні води і відходи виливалися на вулиці або в річки, і лише в деяких великих і багатих будинках встановлювались выгребні ями, які періодично випорожнювалися.
У XIX столітті Харків став одним із найбільших промислових і наукових центрів України. У місті працювали багато заводів, фабрик, залізничні вокзали, електростанції та інші підприємства. У 1880 році в Харкові був побудований перший водопровід, який забезпечував водою приблизно 40 тисяч мешканців. У 1894 році був запущений у експлуатацію перший трамвай, а в 1906 році - перший електричний трамвай. У 1907 році був відкритий перший в Україні кінотеатр. Усі ці досягнення сприяли розвитку міста і збільшували його потребу в каналізації.
У 1902 році Міська Дума під головуванням міського голови А.К. Погорєлко створила спеціальну каналізаційну комісію, яка повинна була розробити проект каналізації міста.
У 1913 році був схвалений перший проект каналізації Харкова, розроблений інженерами Д.С. Черкесом і Н.Г. Малішевським. За цим проектом була побудована перша очисна станція в Харкові. Вона працювала за принципом біологічної очистки стічних вод. Очищена вода скидалася в річку Лопань нижче міста. Також були побудовані каналізаційні колектори, які відводили стічні води від центральної частини міста до станції. Будівництво очисних споруд і каналізації в Харкові тривало до 1917 року.
У 1920-1930-х роках були побудовані нові очисні споруди стічних вод в Харкові: Диканівська, Безлюдовська, Холодногірська та інші станції очищення. У 1930-1940-х роках були проведені роботи з реконструкції і розширення каналізаційних мереж і очисних споруд.
У 1950-1960-х роках були побудовані очисні станції в багатьох районах міста, а також найбільша в СРСР станція аерації (Диканівські очисні споруди) на 1,5 млн. м3/добу. У 1970-х роках протяжність міської каналізаційної мережі складала 5 тис. км.
У незалежній Україні каналізація в Харкові стала однією з найактуальніших і складних проблем комунального господарства. Наміри модернізувати каналізаційну систему, впровадити нові технології очистки стічних вод стикнулися з відсутністю фінансування, корупцією, низькою якістю робіт і матеріалів. На сьогоднішній день очисні споруди Харкова очищують понад 800 тис. м3 на добу.
З 2004 року невід'ємною частиною очисних споруд Харкова та області є автономна каналізація AQUATEC, яка станом на січень 2024 року перетворює на чисту воду понад 1,23 млн. літрів стічних вод на добу від приватних домоволодінь, шкіл та невеликих підприємств. Локальні очисні споруди відіграють важливу роль на додаток до централізованих міських станцій очищення.
Головною проблемою у сфері локальних очисних споруд Харківського регіону зокрема й України в цілому залишається відсутність контролю за якістю обладнання автономної каналізації, яке постачають незліченні продавці септиків, біосептиків, біопроцесорів та інших біобочок.
Ситуація зміниться докорінно найближчими роками з впровадженням європейських норм та контролю, яким на сьогодні в Україні повністю відповідає автономна каналізація AQUATEC.
У XVIII столітті Харків став важливим адміністративним, торговельним і культурним центром Слобідської України, а в 1805 році тут був заснований перший у Україні університет. Проте, незважаючи на це, стічні води і відходи виливалися на вулиці або в річки, і лише в деяких великих і багатих будинках встановлювались выгребні ями, які періодично випорожнювалися.
У XIX столітті Харків став одним із найбільших промислових і наукових центрів України. У місті працювали багато заводів, фабрик, залізничні вокзали, електростанції та інші підприємства. У 1880 році в Харкові був побудований перший водопровід, який забезпечував водою приблизно 40 тисяч мешканців. У 1894 році був запущений у експлуатацію перший трамвай, а в 1906 році - перший електричний трамвай. У 1907 році був відкритий перший в Україні кінотеатр. Усі ці досягнення сприяли розвитку міста і збільшували його потребу в каналізації.
У 1902 році Міська Дума під головуванням міського голови А.К. Погорєлко створила спеціальну каналізаційну комісію, яка повинна була розробити проект каналізації міста.
У 1913 році був схвалений перший проект каналізації Харкова, розроблений інженерами Д.С. Черкесом і Н.Г. Малішевським. За цим проектом була побудована перша очисна станція в Харкові. Вона працювала за принципом біологічної очистки стічних вод. Очищена вода скидалася в річку Лопань нижче міста. Також були побудовані каналізаційні колектори, які відводили стічні води від центральної частини міста до станції. Будівництво очисних споруд і каналізації в Харкові тривало до 1917 року.
У 1920-1930-х роках були побудовані нові очисні споруди стічних вод в Харкові: Диканівська, Безлюдовська, Холодногірська та інші станції очищення. У 1930-1940-х роках були проведені роботи з реконструкції і розширення каналізаційних мереж і очисних споруд.
У 1950-1960-х роках були побудовані очисні станції в багатьох районах міста, а також найбільша в СРСР станція аерації (Диканівські очисні споруди) на 1,5 млн. м3/добу. У 1970-х роках протяжність міської каналізаційної мережі складала 5 тис. км.
У незалежній Україні каналізація в Харкові стала однією з найактуальніших і складних проблем комунального господарства. Наміри модернізувати каналізаційну систему, впровадити нові технології очистки стічних вод стикнулися з відсутністю фінансування, корупцією, низькою якістю робіт і матеріалів. На сьогоднішній день очисні споруди Харкова очищують понад 800 тис. м3 на добу.
З 2004 року невід'ємною частиною очисних споруд Харкова та області є автономна каналізація AQUATEC, яка станом на січень 2024 року перетворює на чисту воду понад 1,23 млн. літрів стічних вод на добу від приватних домоволодінь, шкіл та невеликих підприємств. Локальні очисні споруди відіграють важливу роль на додаток до централізованих міських станцій очищення.
Головною проблемою у сфері локальних очисних споруд Харківського регіону зокрема й України в цілому залишається відсутність контролю за якістю обладнання автономної каналізації, яке постачають незліченні продавці септиків, біосептиків, біопроцесорів та інших біобочок.
Ситуація зміниться докорінно найближчими роками з впровадженням європейських норм та контролю, яким на сьогодні в Україні повністю відповідає автономна каналізація AQUATEC.
